Сторони:
Велике князівство Київське, Волинське князівство
vs
Володимиро-Суздальське князівство та союзники (Чернігівське, Смоленське князівства, Половці)

Діячі:
- князь Мстислав ІІ (1125-1170) – великий князь київський (1167-1169, 1170), князь переяславський (1146-1149, 1151-1154), пересопницький (1155-1156), волинський (1156-1170), син великого князя київського Ізяслава ІІ, належав до волинської гілки Рюриковичів, званих Мономаховичами-Ізяславичами;
- князь Андрій Боголюбський (1111-1174) – князь суздальський (1156-1157), князь володимирський (1157-1174), син великого князя київського Юрія Долгорукого, онук Володимира ІІ Мономаха; російський історик В. Ключевський називав Андрія Боголюбського – «першим великоросом»; вкрав Вишгородську ікону Божої Матері, яка зараз під назвою «Владимирская» є однією з найшанованіших святинь Росії.

Бойові дії
Після того, як на великокняжий престол в 1167 році зійшов Мстислав ІІ, проти нього формується коаліція, яка складалася з Володимиро-Суздальського, Смоленського, Чернігівського князівств та половців. Очолював коаліцію володимирський князь Андрій Боголюбський. На початку весни його війська підійшли до Києва і обложили місто. На цей час в місті було дуже мало війська, оскільки Мстислав ІІ відіслав дружину на допомогу своєму сину в Новгород. Тож за порадою воєвод йому довелося тікати на Волинь і збирати там допомогу. Після тривалої облоги 12 березня коаліційні війська увірвалися до Києва. На відміну від попередніх випадків, коли переможець захоплював Київ аби княжити в ньому, Андрій Боголюбський віддав місто на триденне розграбування своїм воїнам. Так було прийнято поводитися із захопленими іноземними містами, але не з руськими під час міжусобиць. На думку істориків це можна вважати за ознаку розуміння етнічної та культурної інакшості володимирців-залісян та русичів.