Року 1356. Сині Води.

Сторони:
Велике князівство Литовське
vs
Золота орда (три татарські "царьки")

Діячі:
- князь Ольгерд (~1296-1377) – великий князь литовський і руський (1345-1377), син великого князя литовського Гедиміна, один з головних розбудовників Литовсько-Руської держави; приєднав до Великого князівства Литовського більшу частину Русі;
- князь Федір Коріатович (?-1414) – князь подільський (до 1388-1393), князь новогрудський і гомельський (?-1360), жупан Берега і Шароша, син новогрудського князя Коріата з династії Гедиміновичів;
- князь Юрій Коріатович (?-1375) – князь подільський (1363-1374), господар Молдови (1374), син новогрудського князя Коріата з династії Гедиміновичів;
- князь Олександр Коріатович (?-1380/92) – князь подільський (1363-1380), князь володимирський (1366-1370), син новогрудського князя Коріата з династії Гедиміновичів;
- князь Дмитро (?-після 1368) – один з трьох татарських "царьків", можливо, нащадок болохівських князів з волинської гілки Рюриковичів Мономаховичів-Ізяславичів.

Бойові дії
Битва між Великим князівством Литовським, Руським і Жемайтським під командуванням князя Ольгерда та трьома татарськими «царьками» Кутлуг-беєм, Хаджи-беєм та Дмитром. Докладний опис битви наводить в своїй праці польський хроніст Мацей Стрийковський:
"А оскільки теж Татари Перекопські і Кримські в той час всі дикі поля, які широко розкинулися за Києвом, і ціле Поділля, яке межувало з Литовськими землями, тримали, і баскаків або отаманів своїх над русичами, що жили в тих країнах, ставили, ніби старостів, які з них завжди данину брали, і відповідно до своїх планів русичам християнам як підданим наказували, і частими наїздами на Литовські землі великі кривди Ольгердові робили, тому в рік Христовий 1331 Ольгерд, уклавши на два роки перемир’я з прусськими і ліфляндськими хрестоносцями, виправився проти Татар в Дикі Поля. З ним вирушили також чотири його племінники княжичі Коріатовичі, Олександр, Костянтин, Юрій та Федір, сини новогрудського князя Коріата. І коли вони, минувши Канів і Черкаси, дійшли до урочища Сині Води, то зустрілася їм в полі велика татарська орда з трьома царками, поділена на три загони. Один загін вів Кутлубах султан, другий очолював Качибейкерей, а третім командував Дімейтер султан. Ольгерд, побачивши, що татари готові до бою, вишикував своїх у шість вигнутих загонів, по-різному їх з боків та на чоло розсадивши, так щоб татари, як хотіли танцями звичними оточити та стрілами зашкодити не могли. Татари з шаленим завзяттям град залізний з луків на Литву пустили, сточили кілька танців, але мало та стрільба зашкодила через правильне шикування та швидке маневрування. А литва з русинами враз з шаблями та списами наскочили на них і в рукопашному бою прорвали лобові частини та змішали їм порядки бойові, а інші болтами з самострілів, особливо новогрудці з Коріатовичами скидали їх з коней, насідаючи з боків, татари летіли наче снопи від раптового пориву вітру. Не маючи сил довше витримати лобового натиску Литви, татари почали мішатися та перелякані тікати в широкії поля. На полі бою залишилися три їхні царки: Кутлубах, Качибей (від імені якого назване Качибейським солоне озеро в Диких Полях по дорозі як йти до Очакова) і султан Дімейтер, та разом з ними дуже багато мурз й уланів. Також скрізь по полях і в ріках лежало повно татарських трупів".
Внаслідок Синьоводської битви Велике князівство Литовське остаточно приєднало Київщину та Поділля. На відвойованих землях було створено Подільське князівство, де почали правити брати Коріатовичі.