Сторони:
Велике князівство Литовське і Руське з союзниками (Руське королівство, Польське королівство, Тевтонський орден, князівство Молдова, татари Тохтамиша)
vs
Золота орда
Діячі:
- князь Вітовт Великий (1350-1430) – великий князь литовський, руський і жемайтський (1392-1430), князь гродненський (1370-1382, 1383-1430), князь луцький (1387-1430), титулярний король чеський (гусити; 1422-1427), син великого князя литовського Кейстута з династії Гедиміновичів, національний герой Литви;
- хан Тохтамиш (~1346-1406) – хан Золотої орди (1380-1395), нащадок Тука-Тимура, тринадцятого сина Джучі, старшого сина Чингізхана;
- Спитко Мельштинський герба Леліва (1364-1399) – державний діяч Польського королівства, намісник Поділля (1395-1399);
- Штефан І Мушат (?-1399) – господар Молдови (1394-1399), належав до роду Мушатів, який виводився від Маргарити (Мушати), доньки першого незалежного правителя Молдови Богдана І;
- хан Тимур-Кутлук (?-1399/1400) – хан Золотої орди (1395-1399), потомок Тука-Тимура, тринадцятого сина Джучі, старшого сина Чингізхана;
- емір Едигей (~1345-1419) – беклярбек Золотої орди (1396-1419), фактичний правитель країни.
Бойові дії
Після програшу в міжусобній війні хан Тохтамиш втік до великого князя Вітовта, з яким уклав договір, згідно з яким, за допомогу у поверненні ханського трону, Тохтамиш підтвердив права князя Вітовта на руські землі, які раніше належали Золотій орді.
Війська Вітовта переправилися через Дніпро в районі Києві, рушили на схід і зустрілися з військом Тимур-Кутлука на берегах Ворскли (можливо біля Більська або Лихачівки в Полтавській обл.). Побачивши чисельність противника, Тимур-Кутлук розпочав мирні переговори. За однією з версій головною метою цих перемовин було затягування часу в очікуванні підходу військ еміра Едигея. Прибуття Едигея зупинило переговори, і стало зрозуміло, що бій неминучий.
Після поєдинку татарського мурзи та литовського лицаря Сирокомлі, який виграв останній, розпочався бій. Татари обманним відступом виманили частину литовсько-руських війсь (тевтонців) на себе і ударами кінноти з боків відрізали від основних військ. Вирішивши, що бій програно, хан Тохтамиш зі своїми татарами кинулися навтьоки. Татари Едигея змогли захопити табір Вітовта і довершити розгром союзного війська.
Під час битви загинуло близько 20 руських та литовських князів, практично всі тевтонські лицарі, господар Молдови Штефан І Мушат та намісник Поділля Спитко Мельштинський.
Через цю поразку Велике князівство Литовське втратило вихід до Чорного моря, а Вітовт був змушений взяти напрям на зближення з Польським королівством, відмовившись від планів щодо створення самостійної Литовсько-Руської держави.