Року 1432, 30 дня листопада. Копистирин.

Сторони:
Велике князівство Руське
vs
Королівство Польське

Діячі:
- князь Федір Несвізький (? – перед 1442) – князь кременецький (1432-1435), князь подільський (1432-1434), князь несвізький? (1435 – бл. 1442); на думку Леонтія Войтовича Федір Несвізький тотожний князю Федору Корибутовичу з династії Гедиміновичів, проте існують версії, що він походив з турово-пінських Рюриковичів; родоначальник князів Вишневецьких, Збаразьких, Воронецьких та Порицьких;
- Теодорик Бучацький-Язловецький герба Абданк (1378-1450/6) – польський магнат, галицький каштелян, кам’янецький каштелян, подільський генеральний староста;
- Ян Менжик з Домброви герба Вадвич (1370-1437) – польський придворний, королівський урядник, руський генеральний староста (1427-1432), руський воєвода (1432-1437);
- Вінцентій Шамотульський герба Наленч – польський воєначальник.

Бойові дії
Після смерті у 1430 році великого князя литовського, руського і жемайтського Вітовта, польський король Владислав ІІ Ягайло висунув претензії на Подільське князівство. Наступник Вітовта на великокнязівському престолі князь Свидригайло ув’язнив короля, і відпустив його тільки за умови, що Великому князівству Литовському і Руському повернуть Поділля. Одразу ж почалися приготування до війни. Зіткнення 1431 року не принесли особливих результатів, тож було оголошено про перемир’я до середини літа 1433 року, за яким до Ягайла відходило західне Поділля, а східне Поділля належало Свидригайлу. Проте у 1432 році відбувся переворот і до влади у Литовському князівстві прийшов князь Зиґмунт Кейстутович, який одразу ж підтвердив приналежність всього Поділля до польської корони. На стороні Свидригайла залишилися руські землі Великого князівства. Це спровокувало громадянську війну у Литовсько-Руській державі між підтримуваним поляками Зиґмунтом Кейстутовичем та проголошеним великим князем руським Свидригайлом.
Під час переправи через ліву притоку Дністра річку Мурафу польські війська під командуванням Теодорика Бучацького-Язловецького, Яна Менжика та Вінцентія Шамотульського були вщент розгромлені руськими військами князя Федора Несвізького. Польські джерела заявляють про перемогу королівського війська, проте, дослідники, виходячи з наслідків битви, вважають, що було навпаки. Після перемоги на Мурафі князь Федір Несвізький захопив столицю Поділля місто Кам’янець, а польські війська втекли зі східного Поділля.