Року 1621, 2-29 дні вересня. Хотин.

Сторони:
Річ Посполита (королівство Польське, велике князівство Литовське, Військо Запорозьке)
vs
Османська імперія з васалами (Кримське ханство, князівство Молдова, князівство Валахія)

Діячі:
- Петро Конашевич-Сагайдачний герба власного (1582-1622) – гетьман Війська Запорозького (1616-1617, 1617-1619, 1619, 1621-1622); походив з дрібношляхетської православної родини села Кульчиці Руського воєводства;
- Яків Нерода (Яцько Бородавка) (?-1621) – гетьман Війська Запорозького (1618-1621);
- Ян Кароль Ходкевич герба власного (1560-1621) – великий литовський гетьман (1605-1621), польний литовський гетьман (1600-1605), віленський воєвода (1616-1621); граф на Шклові, Новій Миші та Бихові; Походив з русько-литовського магнатського роду Ходкевичів герба Косцєша.
- князь Станіслав Любомирський герба Дружина (1583-1649) – руський воєвода (1629-1638), краківський воєвода (1638-1649), маршалок Головного коронного трибуналу (1625), князь Священної Римської імперії, походив з малопольської магнатської родини герба Дружина (Сренява без хреста);
- султан Осман ІІ (1604-1622) – шістнадцятий султан Османської імперії (1618-1622);
- Александру Ілляш (?-1666) – господар Валахії (1616-1618, 1628-1629; як Александру IV), господар Молдови (1620-1621, 1631-1633; як Александру VII), належав до роду Мушатів, який виводився від Маргарити (Мушати), доньки першого незалежного правителя Молдови Богдана І;
- хан Джанібек Герай (1568-1636) – кримський хан (1610-1623, 1624, 1628-1635), походив з династії Гераїв гілки Тукатимуридів, які походять від тринадцятого сина хана Джучі, онука Чингісхана;
- Кан-Темір (?- 1637) – засновник і перший правитель Буджацької орди (1622-1637), походив від знаменитого темника Золотої Орди Едигея, за непідтвердженими даними від нього походив молдовський та російський князівський рід Кантемирів;
- Раду Міхня (1586-1626) – господар Валахії (1601-1602, 1611, 1611-1616, 1620-1623; як Раду ІХ), господар Молдови (1616-1619, 1623-1626; як Раду І), належав до роду Дракулешті, молодшої гілки династії Басарабів, що виводилися від першого правителя Валахії Басараба.

Бойові дії
Заключний етап Хотинської битви (1620-1621) між Османською імперією та Річчю Посполитою. Після перемоги над коронним військом під Цецорою в 1620 році, султан Осман ІІ запланував завдати вирішального удару по Річі Посполитій. В свою чергу польському королю Сигизмунду ІІІ Вазі не вдалося знайти вагомих союзників в Європі проти османів. Всю першу половину 1621 року вели переговори за посередництвом єрусалимського патріарха Феофана між Варшавою та Військом Запорозьким про спільні дії проти турків. Тільки 17 червня козацька рада, що відбулася в урочищі Суха Діброва на річці Росаві (притока Росі), погодилася на пропозицію короля за умови задоволення козацьких станових привілеїв та прав Православної Церкви.
Після цієї наради 40-тисячне козацьке військо вирушило до Хотина, і з боями пройшли через територію Молдовського князівства, знищивши місто Сороки та розбивши османський загін на чолі з сілістринським пашою. Тим часом ціле літо козацькі чайки атакували османський флот на Чорному морі, перерізаючи логістику турків. Під час самої Хотинської битви козацький флот розгромив турецьку ескадру біля Стамбула.
На початку вересня до Хотина підійшли османські війська під керівництвом султана Османа ІІ. За різними даними їхня чисельність разом з васальними кримськими, буджацькими, молдавськими та волоськими полками становила від 150 до 300 тисяч. Хотин захищало від 45 до 47 тисяч козаків під керівництвом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (гетьмана Яцька Бородавку 11 вересня було позбавлено булави) та близько 43 тисяч з’єднаного коронно-литовського війська під керівництвом великого литовського гетьмана Яна-Кароля Ходкевича.
З 2 вересня османські війська почали регулярно штурмувати козацький та коронно-литовський табори, на що козаки відповідали щонічними вилазками. Вже 4 вересня вони змогли увірватися до турецького табору, проте відсутність підтримки з польського боку не дала розвинути успіх. 28 вересня турецькі війська пішли на генеральний штурм. Козацький табір був атакований 9 разів, а коронно-литовський – 3 рази, але вдалі дії козаків звели нанівець всі потуги атакуючих. Цей бій остаточно виснажив обидві армії, і вже наступного дня розпочалися переговори про мир, який було підписано 9 жовтня.
Очільники армій, що билися під Хотином, померли впродовж року після початку битви. Султан Осман ІІ був вбитий 20 травня 1622 року бунтівними яничарами, Петро Конашевич-Сагайдачний помер в Києві 20 квітня 1622 року внаслідок поранення, отриманого під Хотином. Ян-Кароль Ходкевич помер ще під час битви 24 вересня, передавши свої повноваження Станіславу Любомирському.
Поразка в Хотинській війні змусила османів відмовитися від планів завоювання Європи більше ніж на пів століття. У Варшаві вирішили, що козаки їм більше не потрібні та в чергове саботували виконання своїх зобов’язань і вимагали скорочення козацького реєстру. Це невдовзі призвело до чисельних козацьких повстань і, в решті решт, до Хмельниччини.