Сторони:
Військо Запорозьке
vs
Річ Посполита
Діячі:
- Марко Жмайло (?-?) – гетьман реєстрових козаків (1625), можливо, походив з роду Кульчицьких герба Сас;
- Оліфер Голуб герба Вчолі (1540/50-1628) – гетьман реєстрових козаків (1622-1623);
- князь Станіслав Конєцпольський герба Побог (1591-1646) – великий коронний гетьман (1632-1646), польний коронний гетьман (1618-1632), сандомирський воєвода (1625-1633), походив з магнатської родини з Малопольщі, князь Священної Римської імперії з 1637 року.
Бойові дії
Після закінчення Хотинської війни королівський уряд у Варшаві, вирішивши, що козаки вже не є потрібними, почав саботувати домовленості. Це поступово посилювало напругу і в решті решт вилилося в повстання. Заспокоєння бунтівних настроїв було доручено польному коронному гетьману Станіславу Конєцпольську.
Перший бій відбувся між канівськими козаками та авангардом коронного війська під Мошнами (сучасна Черкаська обл.). Після бою канівці відійшли до Черкас, звідки разом з місцевими козаками попрямували до гирла Цибульника, де до них приєдналися запорожці з артилерією. Керівником повстанців, яких, на думку дослідників, було до 20 тисяч, обрали Марка Жмайла. Коронного війська налічувалося до 30 тисяч, і воно було краще озброєним. Після невдалих перемовин коронні війська атакували козацький табір з трьох сторін, проте козакам вдалося, хоча й з великими труднощами, відбитися. Станіслав Конєцпольський наказав готуватися до генерального штурму, проте козаки вирішили у ночі перенести табір до урочища Медвежі Лози на березі Курукового озера біля Кременчука. Поляки помітили ці дії і атакували козаків, проте наштовхнулися на загін, який ціною власного життя прикрив відступ і дав можливість решті повстанців облаштувати оборону нового табору.
Поляки без підготовки кинулися штурмувати новий табір. Болотиста та лісиста місцевість нівелювала можливості мобільної польської кінноти, а піхота, що складалася з німецьких найманців, не могла самотужки здобути добре укріплений табір повстанців. Зрозумівши, що величезні втрати коронного війська можуть суттєво підірвати військову міць Речі Посполитої, Станіслав Конєцпольський запропонував перемовини.