Року 1648, 21-23 днів вересня. Пилявці.

Сторони:
Військо Запорозьке, Кримське ханство
vs
Річ Посполита

Діячі:
- Богдан Хмельницький герба Абданк з хрестом (1596-1657) – гетьман Війська Запорозького (1648-1657), народний герой України, творець Українського гетьманату.
- Максим Кривоніс (1600-1648) – черкаський полковник (1648), лисянський полковник (1648); достовірне походження невідоме; на думку Володимира Кривошеї, походив з мстиславської шляхти; Наталія Полонська-Василенко вважала його шотландцем;
- Іван Чорнота герба Сас (1613-1650) – генеральний обозний (1649-1650), можливо був полковником Животівським (1649), походив зі шляхетської родини з Брацлавщини; на думку Северина Уруського, належав до родини Чорнот-Боярських герба Сас, які переселилися на Поділля з Руського воєводства;
- Данило Нечай герба власного (Побог з відм.) (1612-1651) – брацлавський полковник (1648-1651);
- князь Домінік Заславський герба Острозький (1616-1656) – князь заславський (1622-1656), ординат острозький (1622-1656), сандомирський воєвода (1645-1649), краківський воєвода (1649-1656), належав до сполонізованого руського князівського роду Заславських; на думку Леонтія Войтовича, Заславські були відгалуженням князів Острозьких, що виводилися від князя Романа, сина короля Русі Данила І з волинської гілки Мономаховичів-Ізяславичів з династії Рюриковичів; Наталія Яковенко вважає Заславських гілкою литовсько-руських князів Гедеміновичів-Наримунтовичів; Богдан Хмельницький прозвав Домініка Заславського ″Перина″;
- Миколай Остророг герба Наленч (1593-1651) – маршалок коронаційного сейму (1633), польський урядовець та воєначальник, походив з великопольського магнатського роду Остророгів; Богдан Хмельницький прозвав Миколая Остророга ″Латина″;
- князь Олександр Конєцпольський герба Побуг (1620-1659) – сандомирський воєвода (1656-1659), походив з магнатської родини з Малопольщі, князь Священної Римської імперії з 1637 року; Богдан Хмельницький прозвав Олександра Конєцпольського ″Дитина″;
- князь Ярема-Міхал Вишневецький герба Корибут (1612- 1651) – князь вишневецький (1615-1651), князь лубенський (1615-1651), руський воєвода (1634-1651), належав до роду князів Вишневецьких, які вели свій рід від князя Корибута, онука князя Гедиміна;
- Адам Світольдич-Кисіль з Брусилова герба власного (1600-1653) – брацлавський воєвода (1648-1649), київський воєвода (1649-1653), виводив свій рід від Світольда, воєводи великого князя київського Володимира ІІ Мономаха;
- Януш Тишкевич герба Леліва (1590-1649) – київський воєвода (1630-1648), належав до сполонізованого руського магнатського роду, який виводив себе від Каленика Мишковича, боярина великого князя литовського і руського Свидригайла.

Бойові дії
Одна з найвизначніших перемог козацького війська періоду Хмельниччини. Після смерті польського короля Владислава IV Вази в Речі Посполитій наступив період безвладдя, що призвело до неспроможності призначити єдине професійне командування армією. Для керівництва коронним військом було вирішено призначити трьох воєначальників, проте жоден з них не мав відповідного досвіду та вміння. Богдан Хмельницький зневажливо назвав очільників коронної армії ″Перина, Латина і Дитина″.
Наприкінці серпня було зібрано 100-тисячне коронне військо (половину становили слуги та обозна челядь), яке рушило проти козаків. Проти них виступило приблизно таке ж за кількістю козацько-кримське військо (половину становили погано озброєні селяни).
Обидві армії зустрілися біля Пилявець на Поділлі. Козаки отаборилися на правому березі Ікви та зайняли греблю через річку. Битва почалася атаками коронного війська під керівництвом Януша Тишкевича на укріплену дамбу. Полякам вдалося вибити козаків з укріплених шанців та створити плацдарм для подальших дій, але наступного дня козаки повернули собі втрачені позиції. Вночі до козацького табору прибуло 4 тисячі буджакців. Зранку армії вишикувалися у бойові порядки. Витримавши перший удар польської кінноти козацька піхота за підтримки артилерії перейшла в наступ, захопила греблю та закріпилася на лівому березі Ічні. Існує думка, що Хмельницький наказав також переодягтися на татарський манер частині козаків, що б у поляків склалося враження, нібито прибуло 100-тисячне кримське військо під керівництвом хана Іслама ІІІ Герая. Це викликало панічні настрої у польського командування, і було вирішено відкликати всі загони та відступати рухомим табором. Наступної ночі відступ перетворився на панічну втечу аж до Львова. З ранку 24 вересня козаки, знищивши залишки коронного війська, захопили коронний табір з артилерією, стягами, обозом. Перемога під Пилявцями відкрила дорогу військам Хмельницького на захід аж до Вісли.