Року 1648, з 29 дня квітня до 16 дня травня. Жовті Води.

Сторони:
Військо Запорозьке, Кримське ханство
vs
Річ Посполита

Діячі:
- Богдан Хмельницький герба Абданк з хрестом (1596-1657) – гетьман Війська Запорозького (1648-1657), народний герой України, творець Українського гетьманату.
- Михайло (Станіслав) Кричевський герба власного (?-1649) – чигиринський полковник (1643-1648), київський полковник (1649), наказний гетьман (1649), походив з покатоличеної руської шляхти з Берестейщини, прийняв православ’я під іменем Михайло;
- Максим Кривоніс (1600-1648) – черкаський полковник (1648), лисянський полковник (1648); достовірне походження невідоме; на думку Володимира Кривошеї, походив з мстиславської шляхти; Наталія Полонська-Василенко вважала його шотландцем;
- Данило Нечай герба власного чи Побог з відм. (1612-1651) – брацлавський полковник (1648-1651);
- Філон Джалалій (? -?) – прилуцький полковник (1649), кропивнянський полковник (1649-1658), наказний гетьман (1651, 1655); на думку Володимира Кривошеї походив зі шляхетської родини;
- Тугай-Бей (1601-1649) – правитель перекопського санджаку (1642/4-1649), друг і союзник Богдана Хмельницького, походив з одного з чотирьох наймогутніших кримських родів Аргин;
- Миколай Ведмежа Лапа Потоцький герба Пилява (1593-1651) – польний коронний гетьман (1637-1646), великий коронний гетьман (1646-1651), походив з ″гетьманської гілки″ польського магнатського роду Потоцьких герба Пилява (Срібна); Потоцькі герба Пилява з Великих Потоків –малопольська шляхетська родина, що дуже розбагатіла, переселившись до Русі;
- Стефан Потоцький герба Пилява (1624/5-1648) – польський воєначальник, ніжинський староста, син великого коронного гетьмана Миколая Потоцького, походив з ″гетьманської гілки″ польського магнатського роду Потоцьких герба Пилява (Срібна); Потоцькі герба Пилява з Великих Потоків –малопольська шляхетська родина, що дуже розбагатіла, переселившись до Русі;
- Стефан Чарнецький герба Лодья (1599-1665) – руський воєвода (1657-1664), київський воєвода (1664-1665), польний коронний гетьман (1665), походив з незаможної малопольської шляхти;
- Ілляш Караїмович (?-1648) – старший Війська Запорозького реєстрового (1637-1638), походив з караїмського князівського роду Узунів, які правили невеликим караїмським князівством зі столицею в Чуфут-Кале;
- Іван Барабаш (?-1648) – реєстровий черкаський полковник (1647).

Бойові дії
Перша битва Хмельниччини.
Дізнавшись про початок повстання на Січі, гетьман Миколай Потоцький вирішив придушити його ще в зародку, напавши на Микитинську Січ. Для цього він розділив своє військо на три частини.
Перша частин, яка складалася в основному з реєстровців під проводом Станіслава Кричевського, Ілляша Караїмовича та Івана Барабаша рушили Дніпром до Кодака (близько 5000 вояків). Біля Кодака до них мала приєднатися друга частина війська під командуванням Стефана Потоцького (6000-7000 вояків), яка рухалася суходолом. Слідом за своїм сином мав рушити і сам гетьман з основними силами.
Дізнавшись про розділення коронного війська, гетьман Богдан Хмельницький вирішив цим скористатися і розбити ворогів окремо, і вирушив на зустріч Стефану Потоцькому (4000 козаків та 3000 кримців). Стефан Потоцький вирішив укріпитися в таборі і дочекатися підходу основних коронних військ. Натомість запорожці, не змігши захопити польський табір штурмом через брак артилерії, почали облогу. Наявність кримської легкої кінноти не давала можливості полякам контратакувати. Паралельно Хмельницький відправив емісарів до реєстрових козаків, які рухалися Дніпром до Січі, з метою перетягнути їх на свій бік. Реєстровці повстали, перебили свою старшину (залишили в живих тільки Станіслава Кричевського як особистого друга Хмельницького), обрали наказним гетьманом Філона Джалалія, рушили до Жовтих Вод і приєдналися до Хмельницького. Після цього на бік Хмельницького перейшли і реєстровці, які були у таборі Стефана Потоцького. Це змусило С. Потоцького розпочати перемовини, які велися окремо з Хмельницьким, окремо з Тугай-Беєм. На умовах передачі козакам артилерії, пороху і клейнодів Хмельницький дозволяв коронному війську відійти, проте перемовини з Тугай-Беєм не увінчалися успіхом і кримці напали на польський табір. Цей напад, хоч і з великими втратами, полякам вдалося відбити. Уночі з 15 на 16 травня коронне військо в бойовому порядку почало відступ. На ранок вони були атаковані з тилу кримцями, а з переду їх вже чекали, перегородивши дорогу, козаки Кривоноса. Стефан Потоцький з важкими пораненнями потрапив до кримського полону, де помер за кілька днів від зараження крові. Врятуватися вдалося тільки одному жовніру, який доповів Миколаю Потоцькому про розгром.