Сторони:
Військо Запорозьке, Кримське ханство
vs
Річ Посполита
Діячі:
- Богдан Хмельницький герба Абданк з хрестом (1596-1657) – гетьман Війська Запорозького (1648-1657), народний герой України, творець Українського гетьманату;
- Іван Богун герба Яструбок (1618-1664) – подільський полковник (1648-1649), кальницький полковник (1650, 1651, 1653-1657), паволоцький полковник (1658-1660, 1663-1664), належав до православного шляхетського роду руського походження, володів містечком Бубновим на Черкащині;
- Іван Виговський герба Абданк з відм. (1608-1664) – гетьман Війська Запорозького (1657-1659), великий руський гетьман (1658-1659), походив з родини Лучичів-Виговських, гілки Виговських, руського шляхетського роду, власників села Вигова біля Коростеня;
- Філон Джалалій (?-?) – прилуцький полковник (1649), кропивнянський полковник (1649-1658), наказний гетьман (1651, 1655), на думку Володимира Кривошеї, походив зі шляхетської родини;
- Матвій Гладкий (1610-1652) – миргородський полковник (1649-1652);
- хан Іслям ІІІ Герай (1604-1654) – кримський хан (1644-1654), походив з династії Гераїв гілки Тукатимуридів, які походили від тринадцятого сина хана Джучі, онука Чингісхана;
- король Ян ІІ Казимир (1609-1672) – король польський (1649-1668), великий князь литовський (1649-1668), титулярний король шведський (1649-1660), не коронований великий князь руський () (1658-1659), походив зі шведської королівської династії Ваза;
- Марцин Калиновський герба Калинова (1605-1652) – чернігівський воєвода (1635-1652), польний коронний гетьман (1646-1652), походив зі сполонізованого руського магнатського роду, який володів великими маєтками на Поділлі і Брацлавщині;
- Миколай Ведмежа Лапа Потоцький герба Пилява (1593-1651) – польний коронний гетьман (1637-1646), великий коронний гетьман (1646-1651), походив з гетьманської гілки польського магнатського роду Потоцьких герба Пилява (Срібна); Потоцькі герба Пилява з Великих Потоків, малопольська шляхетська родина, яка дуже розбагатіла переселившись до Русі;
- князь Ярема-Міхал Вишневецький герба Корибут (1612-1651) – князь вишневецький (1615-1651), князь лубенський (1615-1651), руський воєвода (1634-1651); належав до роду князів Вишневецьких, які вели свій рід від князя Корибута, онука князя Гедиміна.
Бойові дії
Перші три дні битви минули в незначних сутичках переважно кінних загонів. 29 червня поляки значними силами штурмували ще не до кінця укріплений козацький табір, проте флангові удари козацьких військ відрізали атакуючих від табору. Українцям вдалося захопити 28 польських хоругв, включно з хоругвою гетьмана Потоцького.
Наступного ранку князь Ярема Вишневецький повів свої хоругви у наступ на козацький табір і пробився аж до табірних возів, проте Хмельницькому вдалося відкинути атакуючих. Спробу козаків контратакувати зупинила наймана піхота. Після цього поляки почали артилерійський обстріл кримського табору. Одне з ядер нібито розірвалося біля ханських ніг, що кримці сприйняли як поганий знак і кинулися навтьоки. За іншою версією Іслям ІІІ Герай, який не був зацікавлений в цілковитій поразці Речі Посполитою, відступив внаслідок таємних домовленостей з королем Яном ІІ Казимиром. Слідом за тікаючими кримцями погнався Богдан Хмельницький з Іваном Виговським з метою повернути тих на поле бою.
Втративши союзників та залишившись без гетьмана, козаки застосували традиційну тактику. Вони перенесли табір ближче до річки під захист боліт і сильно його укріпили возами та земляними валами. Наказним гетьманом став Філон Джалалій. Кілька днів тривали артилерійські перестрілки та короткі вилазки. 7 липня король запропонував козацьким послам прощення за умови видачі очільників. Один з посланців, чигиринський полковник Михайло Криса зрадив та перейшов на бік поляків. Наступного дня новим наказним гетьманом було обрано Матвія Гладкого, який відкинув королівську пропозицію, після чого знову почалися артилерійські обстріли. Дізнавшись, що Станіслав Лянцкоронський переправився на правий берег Пляшевої і почав загрожувати повним оточенням козацькому табору, Гладкий надіслав посольство до короля, але гетьман Потоцький розірвав листа. 10 липня наказним гетьманом обрано Івана Богуна, який почав готувати відхід з табору козацького війська через Пляшеву, зробивши мости з різного підручного матеріалу. В таборі було залишено 300 козаків, які кілька годин відбивали атаки поляків, даючи змогу основним військам відступити з-під Берестечка.
Польські реляції про загибель при відступі до 40 тисяч козаків виглядають явним перебільшенням. Під час археологічних досліджень було виявлено близько сотні козацьких кістяків замість десятків тисяч. За два місяці під Білою Церквою у Богдана Хмельницького знов було зібране велике військо, яке змусило поляків до укладання нового договору, що в свою чергу свідчить про цілком спокійний відступ козацьких полків з-під Берестечка.