Сторони:
Український гетьманат, Кримське ханство
vs
Московія, промосковські козаки Івана Безпалого
Діячі:
- Іван Скоробагатько (?-1678) – генеральний осавул (1658-1659), наказний гетьман (1659);
- Мамсир-мурза (?-?) – кримський полководець, зять кримського хана;
- князь Григорій Ромодановський (?-1682) – розрядний бєлгородський воєвода (1658-1664, 1668-1678), боярин, один з головнокомандувачів московських військ в Україні, надісланих на допомогу Богдану Хмельницькому; походив з володимиро-суздальської гілки Мономаховичів-Рюриковичів;
- Григорій Донець-Захаржевський герба Доліва (?-?) – Влітку 1655 року козацько-московські війська виступили з Подніпров’я на захід, беручи місто за містом. В середині вересня союзники підійшли до Львова і осадили його. Станіслав Потоцький відвів коронні війська до Городка, вважаючи, що там його позиції між боліт річки Верещиці та Городоцького ставка будуть неприступними. Козаки, зробивши греблі, перебралися через водойми і розбили висланий проти них загін. Водночас польський табір в Городку атакували московіти. Коронні війська успішно захищалися, поки не побачили нове військо, яке рухалося до Городка. Помилково прийнявши війська, що йшли їм на допомогу, за армію Хмельницького, поляки кинулися навтьоки з поля бою. В руки переможців потрапило багато полонених та весь обоз разом з гетьманським бунчуком.
харківський полковник (1669-1691), балаклійський полковник (1677), засновник старшинського (згодом дворянського) роду Донців-Захаржевських; за родовою легендою походив з польського шляхетського роду Захаржевських герба Доліва.
Бойові дії
Після смерті гетьмана Богдана Хмельницького наступним гетьманом став Іван Виговський. Московський уряд почав втручатися у внутрішні справи Українського гетьманату з метою взяти його під контроль. На Лівобережжі спалахнуло антигетьманське повстання Пушкаря та Барабаша, яке таємно підтримувалося з Москви. В серпні бєлгородський воєвода Ромодановський проголосив гетьманом промосковські налаштованого Івана Безпалого. Бачачи ситуацію, гетьман Іван Виговський почав перемовини з Річчю Посполитою та Кримським ханством, які закінчилися підписанням Гадяцького договору про входження України до складу Речі Посполитої як Великого князівства Руського. На територію Гетьманщини вдерлося 100-тисячне московське військо, якому впродовж осені 1658 року за допомогою промосковської партії вдалося встановити контроль над значною частиною Полтавщини. Навесні 1659 року українсько-московська війна поновилася. Московіти взяли в облогу Конотоп. Переяславський полковник Тимофій Цецюра, який був комендантом гарнізону в Ніжині, таємно листувався з Ромодановським і запропонував здати місто московітам. Втрата одного з найбільших і найкраще захищених міст поставила б Івана Виговського в дуже скрутне становище, оскільки розрізала Гетьманщину на дві частини і відкривала московітам шлях на Київ. Гетьман відправив до Ніжина наказного гетьмана Івана Скоробагатька, який швидко навів лад у гарнізоні.
Не знаючи про зміни настроїв в Ніжині, до міста підійшли частини Ромодановського, підсилені промосковськими козаками, очолюваними Григорієм Донцем-Захаржевським. За словами Ромодановського, під стінами Ніжина відбулося три зіткнення, в яких перемагали московські війська, проте здобути Ніжин їм так і не вдалося.