Сторони:
Османська імперія, Військо Запорозьке, Кримське ханство, Молдова
vs
Річ Посполита
Діячі:
- султан Мехмед IV (1642-1693) – султан Османської імперії (1648-1687), син султана Ібрагіма І та султани українського походження Хатідже Турхан;
- Петро Дорошенко герба власного (1627-1698) – прилуцький полковник (1657- 1659), чигиринський полковник (1659, 1661-1663), канівський полковник (1664-1665), черкаський полковник (1665), генеральний осавул (1663-1664), генеральний обозний (1665), гетьман правобережної України (1665-1676), походив зі старшинського роду Дорошенків, син наказного гетьмана Дорофія Дорошенка та онук гетьмана Михайла Дорошенка;
- Фазіл Ахмед Кепрюлю (1635-1676) – великий візир Османської імперії (1661-1676), походив з албанської родини з македонського міста Велес;
- хан Селім І Герай (1631-1704) – кримський хан (1671-1678, 1684-1691, 1692-1699, 1702-1704), походив з династії Гераїв гілки Тукатимуридів, які походили від тринадцятого сина хана Джучі, онука Чингісхана;
- Миколай Потоцький герба Пилява (1626-1675/6) – комендант Кам’янця-Подільського, походив з гетьманської гілки польського магнатського роду Потоцьких герба Пилява (Срібна); Потоцькі герба Пилява з Великих Потоків – малопольська шляхетська родина, яка дуже розбагатіла, переселившись до Русі;
- Єжи (Юрій) Володийовський герба Корчак (1620-1672) – полковник кавалерії, прототип Міхала-Єжи Володийовського з трилогії Генрика Сенкевича, належав до сполонізованої руської шляхетської родини Володийовських герба Корчак.
Бойові дії
Навесні 1672 р. в Османські імперії оголосили джихад і почали готуватися до війни з Річчю Посполитою за Україну. Формальним приводом була підтримка гетьмана Петра Дорошенка, який раніше визнав себе васалом султана. До стотисячної турецької армії доєдналися козаки Петра Дорошенка (3000 вояків), кримці Селіма І Герая (10000 чоловік) та 6000 молдован і волохів. Османський авангард швидко захопив Жванець, що дало змогу спокійно організувати переправу війська через Дністер.
Кам’янець-Подільський на той час вважався неприступною твердинею завдяки могутній фортеці та меандру річки Смотрич, який повністю оточував місто. Стару та Нову фортеці захищало до 1500 військових під керівництвом генерального подільського старости Миколая Потоцького. Захист міста був покладений на місцевих шляхту та міщан.
15 серпня до Кам’янця підійшли передові загони османської армії. Яничари спробували штурмувати місто, але, потрапивши під щільний вогонь, відступили. Оцінивши ситуацію, було вирішено сконцентрувати головні сили на фортецях, після падіння яких місто довго би не протрималося. Навколо фортець розмістилася османська артилерія. Козаки Дорошенка та кримці Селіма І Герая перерізали зв'язок осаджених із зовнішнім світом. Кам’янецькому гарнізону було запропоновано здатися, але він відмовилися.
Водночас османи копали окопи для атаки, підкопи та насипали шанці. 18 серпня почався артилерійський обстріл, а наступного дня османи почали штурмувати Нову фортецю, але оборонцям вдалося відбитися. На чергову пропозицію почесної здачі османи отримали відмову. Наступні кілька днів місто та обидві фортеці перебували під постійним артилерійським вогнем та частими штурмами.
Основний удар нападники скерували на Нову фортецю, яку в ніч з 24 на 25 серпня захисники вирішили залишити. Проте це навряд чи допомогло. Хоча лінія оборони і скоротилася, османи отримали змогу обстрілювати Стару фортеці впритул з Нової.
25 серпня почався масований обстріл, який тривав до наступного дня. Сапери зробили підкоп, замінували та підірвали одну з башт. Захисникам вдалося завалити пролом та відбити атаку. Османи продовжували постійно обстрілювати місто та фортецю, а їхні сапери зробили ще три нові підкопи. В такій ситуації Миколай Потоцький 26 серпня вирішив капітулювати. Невдовзі після капітуляції в замку прогримів потужний вибух, від нього загинуло кілька сотень оборонців, включаючи Юрія Володийовського.
Після взяття Кам’янця-Подільського султан Мехмед IV разом з гетьманом Дорошенком вирушили на Львів та обложили місто. Падіння столиці Поділля викликало паніку у Варшаві, оскільки вважалося, що неприступне місто протримається достатньо часу для того, що б зібрати армію.
У жовтні був укладений Бучацький мир, за результатами якого Поділля переходило під владу Стамбула, а на території Брацлавщини та південної Київщини створювалася васальна османам козацька держава Дорошенка.