Сторони:
Карпатська Україна
vs
Угорщина за підтримки Польщі
Діячі:
- Микола Колодзінський (1902-1939) – начальник Генерального штабу Карпатської Січі (1939), Верховний командант Збройних сил Карпатської України (1939);
- Ференц Сомбатхеї (1887-1946) – генерал-полковник, командувач угорськими військами вторгнення в Карпатську Україну, страчений югославською владою як військовий злочинець.
Бойові дії
30 вересня 1938 року в Мюнхені були підписані угоди, які дали початок розчленуванню Чехословаччини. 11 жовтня того ж року проголошено автономію Підкарпатської України та сформовано уряд краю в Ужгороді, а вже 11 листопада в результаті віденського арбітражу Підкарпатська Україна втратила більше 12% території з містами Ужгород, Мукачево та Берегово. Уряд змушений був переїхати до Хусту.
На початку березня на кордоні почали концентруватися угорські війська генерала Ференца Сомбатхеї. Зранку 15 березня Чехія підписала акт про встановлення німецького протекторату над Богемією і Моравією, а гітлерівські війська пройшли парадом по Празі. Після цього незалежність оголосила Словаччина, а за нею й Карпатська Україна. Проте вранці 14 березня 40 тисяч вояків угорського війська разом з танками та артилерією перетнули кордон. На пропозицію добровільно ввійти до складу Угорщини українці відповіли відмовою.
Після відходу 15 березня регулярної чехословацької армії, на яку було покладено захист краю, протистояти угорцям залишилося кілька тисяч членів "Карпатської Січі", добровольців-галичан та студентів, більшість з яких уперше тримала в руках зброю. Через відсутність зв’язку про якусь загальну оборону краю не йшлося. Радше були окремі осередки опору. Так 16 годин трималася січова сотня біля села Горонда. Севлюш (Виноградово), яке боронили студенти-семінаристи на чолі з викладачем Яковом Голотою, двічі переходив з рук в руки.
Найбільший бій відбувся 16 березня на Красному полі біля Хуста, де три сотні січовиків, озброєні легкою стрілецькою зброєю, організували оборону столиці Карпатської України від двох батальйонів угорців, підсилених артилерією. Після півгодинного бою українцям довелося відступити. Коли ж з Хусту прийшла сотня підмоги, січовики перейшли в наступ. Для подолання опору угорцям довелося застосовувати танки та авіацію. Ввечері загарбники увійшли до Хусту. В бою на Красному Полі загинуло 230 українців та 160 мадярів. Вцілілі січовики відійшли в гори, де активний опір тривав до 18 березня, коли угорські військові вийшли на польський кордон, де радо були зустрінуті поляками.
Відчайдушний опір Карпатської України Угорщині Горті, за спиною якої стояла гітлерівська Німеччина, можна вважати прологом до Другої світової війни. Закарпатські українці стали першими, хто зі зброєю в руках чинили опір Гітлеру та його союзникам.